Що таке психосоматика?

Наше тіло — це не тільки набір м’язів, кісток і органів. Воно ще й носій досвіду, пам’яті, напруження, емоцій і почуттів. Психосоматика — це коли психічне життя, іноді неусвідомлене, проявляється тілесними симптомами та хворобами.

Психосоматика — це наука, яка вивчає, як психічні процеси — стрес, травма, депресія, хронічне занепокоєння — можуть впливати на фізичний стан організму. Сама назва поєднує в собі слова “psyche” (душа) і “soma” (тіло). 

Часто психосоматику пов’язують з неможливістю “проговорити” проблему словами — тоді тіло “говорить” замість тебе.

Вперше науковці активно почали говорити про вплив психічних процесів на фізичне на межі XIX–XX століть. Тоді лікарі помітили, що деякі симптоми в пацієнтів часто не мали чітких органічних причин, виникали після стресів, або що люди, які страждали на певні хвороби, мали також спільний психологічний портрет.

Причини психосоматичних захворювань

Психосоматичний симптом зазвичай виникає, як спосіб вижити: зберегти стабільність, витіснити емоції, які складно витримати, обійти конфлікт тощо. 

Людина може не усвідомлювати внутрішньої боротьби, але організм реагує через підвищений тиск, часті застуди, проблеми зі сном, менструальні збої, біль. Напруга стає фоном на тижні, місяці або роки. 

У постійному режимі активно працює гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова система — наш механізм виживання. Гормони стресу починають шкодити: знижують імунний захист, сприяють запальним процесам, унеможливлюють природні процеси регенерації, знижується адаптивність нервової системи.

Чинником психосоматичних захворювань також є алекситимія — складність у розпізнаванні й називанні своїх емоцій. 

Якщо людина не вміє сказати навіть собі: “Мені тривожно”, “Я злюсь”, “Мені боляче”, — вона несвідомо реагує на ці почуття через тіло. Часто так живуть ті, хто з дитинства не мав досвіду емоційної безпеки: їх не питали, як вони почуваються, їхнім емоціям не вірили або засуджували за них.

Чим психосоматика відрізняється від інших захворювань?

Насправді це досить умовне розмежування. Усі хвороби мають і тілесний, і психологічний компонент. Навіть інфекції ми переносимо по-різному, залежно від багатьох факторів: той самий вірус може дати легкий перебіг у людини в спокої і тривалий, виснажливий — якщо є хронічна тривога.

Однак є симптоми, в яких психологічний фактор відіграє ключову роль. Вони можуть з’являтись без видимої фізіологічної причини або бути непропорційно сильними. 

У медицині їх лікують різними препаратами, але полегшення — тимчасове. Адже суть не лише в симптомі, а в тому, які фактори за ним стоять: самотність, почуття покинутості, втома, тривога, яку було легше перетворити на біль у тілі, ніж пережити свідомо.

Тож коли людина не може усвідомити чи висловити власні переживання словами, тіло починає говорити замість неї — це і є психосоматика.

Симптоми та ознаки психосоматичних розладів

Психосоматичні симптоми часто виглядають, як звичайні тілесні скарги. Людина відчуває, що щось не так із тілом, але обстеження і лікування не дають стійкого полегшення. 

Зазвичай лікарі знаходять ряд фізичних симптомів: тиск, запалення, спазми тощо. Але усе це може бути наслідком психологічних складнощів — тому погано піддається лікуванню. 

Симптоми можуть “мігрувати”. Цей механізм іноді називають соматичним “маскарадом”. Організм таким чином намагається тримати рівновагу в умовах, коли психіка не справляється.

Симптоми психосоматичних розладів можуть проявлятися, як: 

• хронічний біль (головний, м’язовий, абдомінальний);
• порушення сну;
• відчуття здавлення в грудях;
• збої у роботі шлунково-кишкового тракту;
• коливання артеріального тиску;
• проблеми зі шкірою;
• менструальні порушення;
• безпричинна втома. 

Сигнали тіла можуть бути і більш прихованими: підвищена чутливість до холоду чи спеки, несподівані напади паніки, раптова слабкість тощо.

Правильна діагностика психосоматичних захворювань

Діагностика психосоматичних станів — це процес винятку й розпізнавання. Перший і обов’язковий крок — виключити фізіологічні причини.

Після цього важливо подивитися на загальний контекст:

• Як давно триває напруга? 
• Чи є емоційне виснаження, складнощі з висловленням почуттів, відчуття, що “все тримається на тобі” або “не можна розслабитись”? 
• Чи повторюються симптоми у схожих ситуаціях?

У цьому процесі дуже важлива співпраця між лікарем та психологом і готовність самої людини дослухатись до себе не лише на рівні тіла, а й на рівні емоцій. Можливо, вперше почати ставити запитання: 

• Що я відчуваю поруч із цим болем? 
• Чи є щось, що я давно ігнорую? 
• Яка травма могла спровокувати цей стан?

Найпоширеніші психосоматичні хвороби: приклади та особливості

Певні захворювання частіше мають психосоматичний компонент. Це не означає, що в них немає фізичних причин. Просто психічний стан значно впливає на перебіг, загострення і навіть ефективність лікування психосоматичних захворювань.

   1.Синдром подразненого кишківника (СПК)

Часті болі в животі, здуття, чергування закрепів і діареї — все це може виникати на тлі хронічного стресу, тривоги або пригнічених емоцій. У людей з СПК часто є складнощі з регуляцією емоцій і відчуттям безпеки.

    2. Псоріаз, атопічний дерматит, вугрова висипка

Шкіра дуже чутливо реагує на емоційні стани. Почервоніння, свербіж, загострення часто відбуваються після конфліктів, перенапруги, або у стані сорому й самокритики. 

     3. Хвороби серця й судин

Тривале напруження, пригнічення емоцій (особливо злості), постійна “внутрішня мобілізація” — усе це впливає на судини й серцеву діяльність. Часто ці симптоми з’являються у людей, які звикли все контролювати, бути відповідальними й витривалими.

    4. Головний біль напруги, мігрень

Біль у голові часто супроводжує стан, коли людина перевантажена, але не дозволяє собі зупинитися. У мігрені може бути виражений вплив гормонального та емоційного фону. Цікаво, що іноді напад стає “дозволом” нарешті побути наодинці й нічого не робити — коли все інше собі заборонено.

    5. Бронхіальна астма (особливо у дітей)

Тісно пов’язана з темами залежності, страху втратити зв’язок, конфлікту між потребою в близькості та необхідністю мати простір. У дорослих може активізуватись у ситуаціях, коли “немає чим дихати” — у буквальному й переносному сенсах.

Інші поширені психосоматичні захворювання: цукровий діабет 2 типу, ревматоїдний артрит, ожиріння, артрит, гіпертонія, виразковий коліт тощо.

Як лікувати захворювання, викликані тривалим стресом або тривогою?

Немає універсальної схеми. Лікування психосоматичних розладів залежить від індивідуальних особливостей. Цей шлях починається з визнання: моє тіло і мій психічний стан — пов’язані. Для зцілення потрібно працювати з обома.

1. Турбота про фізичне тіло: медикаментозне лікування, консультації з лікарями. Підтримка базових потреб (сон, харчування, рух, відпочинок) — важлива. Але це не має бути єдиною опорою.
2. Відновлення психологічної регуляції: якщо розлад — це сигнал, важливо не лише його позбутися, а й зрозуміти, про що він. Чого бракує? Яку емоцію не вдається витримати або визнати?
3. Відновлення контакту з собою. Часто люди з психосоматичними симптомами багато років живуть на автопілоті: “треба”, “терпи”, “не зараз”. Тіло починає хворіти не одразу, іноді складно навіть зрозуміти, коли захворювання виникає. В цьому сенсі симптом не ворог, а нагадування про те, що внутрішнє життя потребує уваги.

Корисними можуть бути:

• психотерапія — як спосіб знайти мову для того, що досі жило “мовчки”;
• тілесно-орієнтовані практики — дихальні техніки, легкий рух, медитація;
• усвідомлене ставлення до стресу — не уникати напруги, а вчитися з нею бути.

Поширені міфи про психосоматику: що ми неправильно розуміємо?

Про психосоматику існує чимало хибних уявлень. І, на жаль, деякі з них романтизовані або навпаки — стигматизуючі. Це заважає допомогти собі.

1. Це все в голові
   Симптом реальний, але його походження пов’язане не лише з тілом. Це не применшує важливості стану, не робить його несправжнім, а відкриває  можливості для зцілення.
2. Психосоматику можна вилікувати, просто “відпустивши образу”
   Популярне небезпечне спрощення. Емоції — складні й багатовимірні. Симптоми не завжди мають однозначну моральну причину, і не все зводиться до особистої провини. Важливо не шукати “погану думку”, яка спричинила хворобу, а побачити життєвий, емоційний, історичний контекст.
3. Хворіють тільки ті, хто не хоче змінюватися
   Це звинувачення, а не розуміння. Насправді психосоматичні симптоми часто виникають у дуже відповідальних, сильних, витривалих людей. У тих, хто довго тримає себе “в руках” до виснаження.
4. Психосоматика — це слабкість, Усі хвороби від нервів, треба розслабитись
   Це адаптація. Не завжди ефективна, але іноді єдина можлива у той момент, коли психіка не може витримати емоційне навантаження і “виводить” його через тіло.