головна спеціалістка простору AIM, клінічна психологиня у напрямку КПТ та схема-терапії
Це група розладів, які характеризуються проблемами у харчуванні, тілі та самооцінці. Головні ознаки: надмірна зацикленість на вазі, їжі та зовнішньому вигляді. У таких випадках їжа стає не джерелом енергії, а способом контролю емоцій, самооцінки чи тривоги.
Розлади харчової поведінки суттєво впливають на фізичне здоров’я, психоемоційний стан і якість життя. Якщо вчасно не звернути увагу на свій стан, це може призвести до серйозних наслідків.
Причини виникнення РХП можуть бути різними й існувати на кількох рівнях — їх розглянемо детальніше. Однак важливо розуміти: не існує єдиного фактора, який точно спричиняє розлад. А також для формування РХП не обов’язково мають бути всі ці чинники. Кожен випадок потрібно розглядати індивідуально.
1. Біологічні чинники: генетична схильність, гормональні порушення, нейробіологічні фактори.
Наприклад, дисбаланс гормонів може сприяти зміні апетиту, настрою, контролю імпульсів, зниженню задоволення. До того ж, якщо хтось із родини страждав від розладів харчової поведінки, це збільшує ризик розвитку РХП у нащадків.
2. Психологічні чинники: низька самооцінка, тривожність, депресія, перфекціонізм.
Хронічна критика або приниження з боку сім’ї, емоційна самотність, відсутність безумовного прийняття, табу на прояв потреб і бажань, нестача досвіду здорових моделей ставлення до себе, кризи та складні життєві обставини — усе це може стати підґрунтям для розладу.
3. Соціальні чинники: культ стрункості, булінг, вплив медіа та соцмереж.
Соціальні мережі просувають культ худорлявості, нереалістичні стандарти краси, контент з ідеальними тілами, трансформаціями, обмеженням у їжі. Фільтри й ретуш змінюють сприйняття реальності і можуть викликати незадоволення власним тілом, соціальну тривожність і страх бути “не таким”. Булінг у школі може спричинити хронічний сором, ненависть до тіла та нездорову поведінку.
Приблизно 8% населення світу має клінічно діагностовані або субклінічні форми розладів харчової поведінки.
За різними дослідженнями, хоч один раз протягом життя РХП мали:
Важливо: це тільки діагностовані випадки РХП. Симптоми розладів є у значно більшої кількості людей. Однак вони можуть не звертатися до спеціалістів через сором, стигму або недоступність медичної допомоги. Тому реальні цифри — значно більші.
Розлади харчової поведінки — це не лише про їжу чи зовнішній вигляд. Це серйозні психічні стани, які можуть мати наслідки для твого здоров’я.
1. Фізичні ускладнення: нездорове ставлення до харчування призводить до порушень у всіх системах організму:
2. Психологічні наслідки: залежність самооцінки від вигляду тіла, одержимість контролем над власним тілом та харчуванням призводить до постійної тривоги, відчуття недостатності, провини, депресивних станів, панічних атак.
У більшості випадків РХП є супутнім з іншими захворюваннями або розладами. Це зокрема тривожний розлад, депресія, обсесивно-компульсивний розлад, соціальна тривога, розлади особистості.
3. Соціальні труднощі: сильне відчуття власної недостатності призводить до соціальної ізоляції. Людина починає уникати контактів з людьми, бо їсти при інших — соромно або страшно. Через брак енергії та фізичне виснаження може погіршуватись здатність працювати та буденно здорово функціонувати.
Найвищий рівень смертності серед усіх психічних розладів — при нервовій анорексії. Причинами смерті стають медичні ускладнення від критично низької маси тіла.
Це один з найпоширеніших розладів харчової поведінки, який має найбільший рівень смертності серед усіх ментальних розладів.
Симптоми:
Важливо: сама по собі низька вага не обов’язково означає нервову анорексію. При цьому діагнозі мають бути симптоми, що порушують харчову поведінку та впливають на самооцінку і самопочуття.
Характеризується епізодами компульсивного переїдання та компенсаторною поведінкою:
Важливо: при булімії вага тіла може бути в межах норми, на відміну від анорексії
Для цього розладу характерні повторювані епізоди переїдання:
Важливо: при розладі компульсивного переїдання відсутня компенсаторна поведінка, як при булімії, та вага тіла може бути в межах норми.
Це розлад, за якого відбувається повторне зригування та пережовування вже спожитої їжі.
Важливо: повторне відригування не пов’язане з супутнім шлунково-кишковим або іншим захворюванням.
Відсутність інтересу до їжі, уникнення певних продуктів через смакові, текстурні або сенсорні причини. Це не пов’язано з бажанням знизити масу тіла, але може призводити до дефіциту калорій, білків, жирів, поживних речовин. Найчастіше цим розладом харчової поведінки страждають діти або підлітки.
Можуть бути такі симптоми:
На відміну від нервової анорексії, ARFID не передбачає зациклення на вазі й формі тіла або страху набрати вагу.
Це одержимість вживанням “чистої” або “здорової” їжі до такої міри, що це стає психологічно, соціально та фізично шкідливим.
На відміну від нервової анорексії булімії та компульсивного переїдання, при цьому розладі контроль харчової пов’язаний з моральними ідеалами щодо їжі, а не з важливістю ваги чи зовнішнього вигляду.
Основні симптоми:
Дисморфічний розлад тіла (BDD) — це розлад викривленого сприйняття власного тіла. М’язова дисморфія — це тип дисморфічного розладу, при якому людина стає одержимою ідеєю про те, що її тіло недостатньо мускулисте або струнке, навіть якщо воно об’єктивно є таким.
Ознаки:
Постійне вживання нехарчових речовин. Наприклад, це може бути папір, мило, тканина, волосся, ґрунт, крейда, фарба, жувальна гумка, метал, камінці, вугілля, попіл, глина, крохмаль або лід.
Часто пікацизм є частиною іншого розладу — наприклад розладу інтелектуального розвитку, розладу аутистичного спектру, шизофренії або може бути самоушкоджуючою поведінкою при розладах особистості. Така поведінка також може з’являтися під час вагітності, як метод добору мікроелементів. Однак це не вважається розладом.
1. Думки
Порушення харчової поведінки супроводжуються надокучливими думками про фігуру, вагу та їжу.
Наприклад:
2. Емоції
Така зацикленість на їжі та тілі негативно впливає на психоемоційний стан і може призводити до відчуття тривоги, сорому, злості на себе, апатії та провини.
3. Поведінка
Оглядання тіла, часті зважування, обмеження в їжі, підрахунок калорій, компульсивне переїдання, навмисне очищення шлунку — блювання або зловживання проносними засобами, жорсткі дієти.
4. Фізичні відчуття
Втома, набряки, болі у шлунку, головний біль, запаморочення, відсутнє лібідо.
Якщо у тебе є підозра на розлад харчової поведінки, варто звернутись до психіатра, а згодом до психотерапевта і дієтолога.
Психіатр діагностує розлад харчової поведінки шляхом комплексного клінічного обстеження. Зокрема це:
Якщо стан критичний для життя, психіатр може рекомендувати стаціонарне лікування.
Позбутися розладу харчової поведінки — можливо. Головне розуміти, що це не просто про зміну раціону чи тренування сили волі.
Часто за РХП стоїть глибокий емоційний біль, нелюбов до себе, пережиті травми або внутрішній конфлікт. Тому, щоб одужати, потрібен комплексний підхід — і до тіла, і до психіки. Основним методом лікування є психотерапія, зокрема когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), схема-терапія, гештальт-терапія, психоаналіз.
Залежно від клінічної ситуації, може знадобитися також:
Важливо: самолікування може нашкодити або поглибити проблему. Не слухай знайомих і не читай поради з інтернету, як подолати розлад харчової поведінки. Не вживай жодні препарати без рекомендації лікаря. Кожна історія — індивідуальна і потребує професійної діагностики.
Профілактика РХП починається задовго до появи перших симптомів. Важливо сформувати здорові харчові звички та уважне, прийнятне ставлення до свого тіла й емоцій.
Розлади харчової поведінки у дітей та підлітків можуть швидко прогресувати і маскуватися під інші проблеми. На ранніх етапах їх часто не помічають ні батьки, ні вчителі, ні лікарі.
Варто звернути увагу на деякі особливості:
1. Перші ознаки РХП часто проявляються у 12–18 років. Підлітковий вік — це вразливий період, під час якого формується самооцінка. Проблеми зі сприйняттям свого тіла часто починаються саме в цьому віці.
2. Розлади можуть маскуватися під дієти або здоровий спосіб життя. Наприклад, анорексія може ховатись у відмові від певних продуктів, раптовому “вегетаріанстві” та надмірній зацікавленості “здоровим харчуванням”. Батьки можуть довго сприймати це, як фазу, характер або харчові звички.
3. У маленьких дітей частіше виявляють ARFID, пікацизм, румінацію.
4. Раннє звернення до спеціаліста значно підвищує шанси на одужання. Важливо, щоб у психотерапії брали участь батьки, особливо якщо симптоми РХП з’явилися у підлітковому віці.
Пам’ятай: РХП — це серйозні, але виліковні стани. Вони часто виникають непомітно, маскуючись під звичне сприйняття їжі чи зовнішності. Але чим раніше виявити проблему, тим ефективніше буде лікування. Якщо ти впізнаєш у цьому тексті себе або близьку людину, не варто чекати. Звернення по допомогу до психотерапевта — це перший крок до одужання та повернення до повноцінного життя.
Заповни, будь ласка, всі дані, щоб ми могли з
тобою сконтактувати!
