спеціалістка простору AIM, психологиня, психотерапевтка, членкиня УСП
Українці неодноразово опинялися в епіцентрі історичних перипетій.
Ми проходили крізь війни, репресії, геноцид, економічні кризи та політичні злами. Усе це залишило глибокий слід у нашій колективній памʼяті, культурі, поведінці і, зрештою, у психіці. Про вплив минулого на наші відчуття, реакції та взаємодії сьогодні читай далі.
Цей текст — спроба осмислити, як українці могли почуватися під час трагічних подій нашої історії. Адже детальних досліджень, які б стосувались психологічного стану українців, немає. Також ми розповіли лише про частину важливих подій, які вплинули на формування нашої національної ідентичності. Насправді таких дат і травм — набагато більше.
1914–1918 роки — українські землі перебували у складі Австро-Угорської та Російської імперій. Українці змушені воювати один проти одного в лавах чужих армій. Масова мобілізація, голод, біженство, знищені села та міста — усе це було частиною реальності.
Після війни розпочалася Українська революція і спроба здобути незалежність та створити власну державу. Але внаслідок вторгнення більшовиків Україна була захоплена й окупована.
Тоді
Перша світова війна зруйнувала звичне життя українців, внесла хаос, невизначеність, недовіру, страх.
Ця війна мала для українського народу братовбивчий характер. З одного боку, це призвело до розгубленості й нерозуміння, на чиєму боці українці. З іншого — розкол став поштовхом до посилення національної свідомості та прагнення до самостійності.
Зараз
На жаль, попри величезні втрати українців, це “забута” війна. Нам важливо відновлювати пам’ять про ті події, адже це частина нашої історії, яка має вплив на формування національної ідентичності.
1920–1930-ті роки — час цілеспрямованого знищення української культури, мови, ідентичності. У цей період радянською владою були репресовані письменники, художники, науковці, які творили в українському контексті, формували модерну національну культуру. Кульмінація — масові арешти, заслання і розстріли в 1930–1938 роках.
Голодомор 1932–1933 років — внаслідок штучно організованого голоду радянським режимом загинули мільйони українців.
Голодомор — це одна з найтемніших частин нашої історії.
Наслідки штучного голоду, організованого совєтським союзом, ми можемо спостерігати навіть сьогодні, адже в нас сформувалась трансгенераційна колективна травма.
Ці події вплинули не тільки на ставлення українського народу до їжі, але й на наше сприйняття світу та самих себе. Надмірне запасання їжею, накопичення непотрібних речей, недовіра до влади і світу загалом, приховування достатку — це лише невелика частина психологічних наслідків.
Розстріляне відродження теж можна вважати колективною травмою українського народу. Ми можемо переживати злість, сум, відчуття втрати при згадці про цю сторінку історії.
Водночас історична пам’ять про Розстріляне відродження допомагає глибше усвідомити цінність нашої культурної спадщини, спонукає до національного єднання та популяризації української мови й культури.
Подивись, щоб дізнатися більше про цей період: художній фільм “Будинок “Слово””
1939–1945 роки — українці опинилися між двома тоталітарними режимами — нацистським і радянським.
Територія України стала ареною для масштабних бойових дій. Українці знову опинилися по різні боки фронту і були змушені воювати у складі чужих армій.
Відбувалися масові вбивства, депортації, знищення українських євреїв (нацистська політика Голокосту).
Під час Другої світової війни українське суспільство вкотре було поділене на декілька частин. Ця війна принесла українцям великі людські та матеріальні втрати, глибокий страх та невизначеність щодо майбутнього.
Водночас український народ проявив стійкість, жагу до життя та віру у краще майбутнє. Українці відчували, що перебувають між двох зол, і розуміли, що не хочуть бути ні там, ні там.
1985–1991 роки — період перебудови, зростання економічної кризи, поступового розпаду авторитарної радянської системи.
24 серпня 1991 року — Верховна Рада проголосила Незалежність України. У грудні того ж року понад 90% українців підтримали це рішення на референдумі.
Перші роки незалежності супроводжувалися глибокою економічною кризою, гіперінфляцією, безробіттям, занепадом промисловості та систем охорони здоров’я, освіти. Водночас з’явився простір для вільного слова, розвитку української культури, освіти, науки.
Вкотре українці зіштовхнулися з неоднозначністю. З одного боку, була така бажана незалежність, що могло викликати відчуття надії на краще майбутнє, піднесення і гордість. З іншого боку, була розгубленість щодо того, що тепер із цією незалежністю робити.
Юридично Україна відокремилась від совєтської імперії, а фактично велика частина українських громадян потребуватиме певного часу, аби відокремитись від совєтської ментальності.
Листопад 2013 року — в Україні почалися масштабні протести, які стали відповіддю на рішення влади не підписувати угоду про асоціацію з ЄС.
Євромайдан став символом національного пробудження, боротьби за свободу, справедливість і європейське майбутнє України.
Весна 2014 року — після окупації Криму Росією почалися бойові дії на сході України. Українські військові, добровольці та цивільні виступили на захист держави від російських диверсійних груп і підтримуваних Росією бойовиків, які захоплювали міста на Донеччині й Луганщині.
Серпень 2014 року — Росія здійснила гібридне вторгнення, ввівши регулярні війська для підтримки бойовиків на Донбасі.
Революція гідності показала, що всередині суспільства відбулись вагомі зміни. Звісно, залишались люди, які були осторонь. Проте національно свідома частина українців об’єдналась навколо спільного прагнення до свободи й гідності.
Попри фізичну небезпеку і втрати, протести стали проявом сили духу та відповідальності українців. Вони сприяли зміцненню патріотичних переживань, національної самосвідомості та політичної активності.
Ми, як нація, поступово опрацьовуємо комплекс меншовартості, який жорстоко насадив нам совєтський союз.
24 лютого 2022 року — Росія розпочинає повномасштабну війну проти України. Росіяни здійснюють масові воєнні злочини — вбивства мирного населення, катування, сексуальне насильство, руйнування житлової та цивільної інфраструктури.
Сотні тисяч українців поранені, десятки тисяч — убиті. Тисячі — у полоні. Мільйони — вимушено залишили домівки.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну стало сильним потрясінням. Для більшості з нас першими реакціями були шок, страх, агресія або заціпеніння.
Згодом ми могли переживати тривогу, почуття провини, лють, огиду, емоційне виснаження, надію, піднесення, страх і величезне різноманіття інших емоцій, які допомагають нам адаптуватись до ненормальних умов.
Війна — це завжди важко і боляче. Але водночас встояти легше, коли всі гуртом і коли є розуміння, чому і заради чого.
Подивись, щоб дізнатися більше про цей період: “Як це, війна? Психологічний досвід повномасштабного вторгнення” Ілля Полудьонний, Марк Лівін
Ми не можемо змінити минуле, але можемо зробити все можливе, аби памʼятати ціну незалежності й передавати історичний досвід наступним поколінням.
Заповни, будь ласка, всі дані, щоб ми могли з
тобою сконтактувати!
